незабаром
НЕЗАБА́РОМ, присл. Через деякий час, невеликий період після чого-небудь.
Незабаром після того вийшла воля (Мирний, IV, 1955, 295);
Знайомство Міцкевича з Пушкіним, як усім відомо, незабаром перейшло в дружбу (Рильський, ІІІ, 1956, 304);
// Через короткий відрізок часу; трохи згодом.
Дворак верхи кудись скочив і повернувся незабаром (Вовчок, І, 1955, 175);
На ганку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник, незабаром постукали в двері (Стельмах, І, 1962, 448);
// У найближчому майбутньому; скоро.
Схаменіться! будьте люде, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде (Шевч., І, 1951, 331);
— А чи чував ти, Федосію Андрійовичу, що ось незабаром буде заведена для сільських учителів форма? (Вас., І, 1959, 142);
// у знач. присудк. сл. Скоро.
Ось уже різдво незабаром (Головко, II, 1957, 506);
Рвався [Черниш] до нього [берега] очима, всією істотою. Ось уже незабаром, ось уже близько… (Гончар, III, 1959, 352).
Словник української мови (СУМ-11)