незабутий

НЕЗАБУ́ТИЙ, а, е.

Який добре зберігся в пам'яті, про якого пам'ятають.

О друже мій добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйні витай (Т. Шевченко);

Як сотні літ, летять вони [чорногузи] По давньому маршруту, Летять, летять із далини На землю незабуту (Я. Шпорта);

// у знач. ім. незабу́ті, тих, мн. Ті, кого пам'ятають.

А ми вже в селі споминали забутих І всіх незабутих, повішених рядом (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. незабутий — незабу́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незабутий — -а, -е. Який добре зберігся в пам'яті, про якого пам'ятають. || у знач. ім. незабуті, -тих, мн. Ті, кого пам'ятають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незабутий — НЕЗАБУ́ТИЙ, а, е. Який добре зберігся в пам’яті, про якого пам’ятають. О друже мій добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйні витай (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
4. незабутий — Незабутий, -а, -е = незабутній. Що ті римляне убогі! Чор'зна що, не Брути! У нас Брути і Коклеси славні, незабуті. Шевч. 215.  Словник української мови Грінченка