незабутий
НЕЗАБУ́ТИЙ, а, е. Який добре зберігся в пам’яті, про якого пам’ятають.
О друже мій добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйні витай (Шевч., І, 1963, 328);
Як сотні літ, летять вони [чорногузи] По давньому маршруту, Летять, летять із далини На землю незабуту (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 85);
// у знач. ім. незабу́ті, тих, мн. Ті, кого пам’ятають.
А ми вже в селі споминали забутих І всіх незабутих, повішених рядом (Мал., Звенигора, 1957, 117).
Словник української мови (СУМ-11)