незабудь
НЕ́ЗАБУДЬ, і, ж.
1.: На не́забудь, заст. — на згадку.
На незабудь Штернбергові (Шевч., І, 1959, 69);
А пастушок на незабудь Дав голосну жалійку в путь, Оту, що сам різьбив на лузі (Нагн., Вибр., 1957, 177).
2. діал. Незабудка.
Як двоє любляться, а ждуть Розлуки хоч би на часок, То одно одному дають На пам’ять незабудь-цвіток (Фр., XIII, 1954, 143).
Словник української мови (СУМ-11)