незабудь

НЕ́ЗАБУДЬ, і, ж.

діал. Незабудка.

Як двоє любляться, а ждуть Розлуки хоч би на часок, То одно одному дають На пам'ять незабудь-цвіток (І. Франко).

○ (1) На не́забудь у знач. присл., заст. – на згадку.

На незабудь Штернбергові (Т. Шевченко);

А пастушок на незабудь Дав голосну жалійку в путь, Оту, що сам різьбив на лузі (М. Нагнибіда).

Значення в інших словниках

1. незабудь — не́забудь 1 іменник жіночого роду вживається переважно у фразеологізмі не́забудь 2 іменник жіночого роду незабудка діал.  Орфографічний словник української мови
2. незабудь — -і, ж. 1》 Щось пам'ятне, згадка. На незабудь — на згадку. 2》 діал. Незабудка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незабудь — І, ж., діал. Незабудка. ...незабуді світанковий рій легенько пінять журкітною мовою метелики, комашки, комарі. (ЗД:50).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. незабудь — НЕЗАБУ́ДКА (НЕЗАБУ́ДЬКА рідко) (трав'яниста рослина з дрібними голубими квітками), НЕ́ЗАБУДЬ діал., ЛЮБИ́-МЕНЕ́. Коли б для Києва прийшлося Мені різьбити герб віків, Троянду, молот, меч, колосся Я б незабудками обвів (М.  Словник синонімів української мови
5. незабудь — Не́забудь, -ді; на не́забудь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. незабудь — НЕ́ЗАБУДЬ, і, ж. 1.: На не́забудь, заст. — на згадку. На незабудь Штернбергові (Шевч., І, 1959, 69); А пастушок на незабудь Дав голосну жалійку в путь, Оту, що сам різьбив на лузі (Нагн., Вибр., 1957, 177). 2. діал. Незабудка.  Словник української мови в 11 томах
7. незабудь — Не́забудь, -ді ж. 1) На незабудь. На память. 2) раст. Myosotis palustris. Вх. Пч. І. 11.  Словник української мови Грінченка