1. Словник української мови в 11 томах

незабутий

НЕЗАБУ́ТИЙ, а, е. Який добре зберігся в пам’яті, про якого пам’ятають.

О друже мій добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйні витай (Шевч., І, 1963, 328);

Як сотні літ, летять вони [чорногузи] По давньому маршруту, Летять, летять із далини На землю незабуту (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 85);

// у знач. ім. незабу́ті, тих, мн. Ті, кого пам’ятають.

А ми вже в селі споминали забутих І всіх незабутих, повішених рядом (Мал., Звенигора, 1957, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незабутий — незабу́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незабутий — -а, -е. Який добре зберігся в пам'яті, про якого пам'ятають. || у знач. ім. незабуті, -тих, мн. Ті, кого пам'ятають. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незабутий — НЕЗАБУ́ТИЙ, а, е. Який добре зберігся в пам'яті, про якого пам'ятають. О друже мій добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйні витай (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. незабутий — Незабутий, -а, -е = незабутній. Що ті римляне убогі! Чор'зна що, не Брути! У нас Брути і Коклеси славні, незабуті. Шевч. 215. Словник української мови Грінченка