незгасаючий

НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, а, е.

перен. Який не послаблюється, не зникає, не проходить (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.); постійний.

Незгасаючий вогонь;

Це перший його твір – твір, в який вкладено найкращі почуття молодого митця, глибока, незгасаюча любов до людини (В. Козаченко);

[Нечай:] Дозволю собі короткий тост: підіймемо бокали за незгасаючу мужність нашої Лесі! (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. незгасаючий — незгаса́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незгасаючий — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. незгасаючий — -а, -е. 1》 Який не згасає, завжди горить, світить або світиться. Незгасаючий вогонь. 2》 перен. Який не послаблюється, не зникає, не минає (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.); постійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незгасаючий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. незгасаючий — НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не згасає, завжди горить, світить або світиться. Незгасаючий вогонь. 2. перен. Який не послаблюється, не зникає, не проходить (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.); постійний.  Словник української мови в 11 томах