незгідливий

НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е.

З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий.

– Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Л. Мартович);

– Зоньки я не хотіла, – продовжувала базікати Олена. – Молилася, грішна, щоб не було дитини .. І може, тому Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. незгідливий — незгі́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незгідливий — Незгі́дливий. Суперечливий, суперечний, недружний. Та вже в року 1902-ім настали між обома Групами спілок незгідиві відносини. Сільскі спілки стали по стороні тих, що жадали охоронних мит для продуктів сільскої господарки, а міскі спілки...  Українська літературна мова на Буковині
3. незгідливий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. незгідливий — -а, -е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незгідливий — УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. незгідливий — НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. — Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Март., Тв., 1954, 128); — Зоньки я не хотіла, — продовжувала базікати Олена.  Словник української мови в 11 томах