незгідливий

НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий.

— Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Март., Тв., 1954, 128);

— Зоньки я не хотіла, — продовжувала базікати Олена. — Молилася, грішна, щоб не було дитини.. І може, тому Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317).

Значення в інших словниках

1. незгідливий — незгі́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незгідливий — Незгі́дливий. Суперечливий, суперечний, недружний. Та вже в року 1902-ім настали між обома Групами спілок незгідиві відносини. Сільскі спілки стали по стороні тих, що жадали охоронних мит для продуктів сільскої господарки, а міскі спілки...  Українська літературна мова на Буковині
3. незгідливий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. незгідливий — -а, -е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незгідливий — НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. З яким важко домовитися, дійти згоди; впертий. – Це нарід [народ] незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Л. Мартович); – Зоньки я не хотіла, – продовжувала базікати Олена. – Молилася, грішна, щоб не було дитини ..  Словник української мови у 20 томах
6. незгідливий — УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал.  Словник синонімів української мови