незлагода
НЕЗЛА́ГОДА, и, ж.
1. Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; незгода.
Він міг зовсім одібрати в його [сина] хазяйство і знову почати самому хазяйнувати, .. тоді повстала б у сім'ї сварка та незлагода, а дід Дорош цього не любив (Б. Грінченко);
[Недобитий (підспівує):] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода (М. Кропивницький);
Мій приятель болюче переживав тривалу родинну незлагоду (Л. Первомайський).
2. з ким. Відсутність погодженості, порозуміння з ким-небудь, розбіжність у чомусь.
На захист князів Острозьких примчав [Вишневецький], як на свято. То більше, що з реєстровцями Косінського мав свої незлагоди (Іван Ле);
Горпищенко думає .. про свої вічні чабанські незлагоди з дирекцією (О. Гончар).
3. Тривога, хвилювання; неспокій.
– Ой, калино моя, гірка ягода, Чом на серці моїм та незлагода? (І. Манжура);
Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (О. Гончар).
4. Відсутність злагодженості, гармонії в чому-небудь; різнобій.
Маятники заважали один одному відмінністю своїх ритмів, і час спотикався в тривозі, хитаючись від упертої незлагоди маятників (О. Довженко);
Та ж мелодія долинає і з далекого репродуктора, що висить десь в глибині темного лісу. Тільки звуки, долітаючи сюди, запізнюються на якісь секунди. Можливо, ця незлагода і непокоїть граків (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)