незнаючий
НЕЗНА́ЮЧИЙ, а, е.
Який не має достатніх знань, досвіду у чому-небудь; необізнаний.
І гнали їх до ріки Олега, і скінчилася битва. А на другий день, коли через незнаючих проводарів вони, Данилові війська, блудили, двох вармів убито було, а третього живого руками взяли (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. незна́ючий, чого, ч.; незна́юча, чої, ж.
[Передерій:] Та що вам клопіт [вести діло Перепаді]? То клопіт нетямучому та незнаючому, а вам... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)