незрозуміло
НЕЗРОЗУМІ́ЛО.
Присл. до незрозумі́лий.
Вона незрозуміло переводила очі з обличчя на обличчя і раптом спитала: – А що таке? Нічого не розумію. Чому це ви запитали, де я живу? (А. Головко);
Кабінет цей своєю охайністю якось незрозуміло гнітив (М. Руденко);
Як не б'ються офіцерські його [Врангеля] полки, яку зброю не пускають у хід, досі нічого не можуть вдіяти з тією незрозумілою живучою масою сірих та босих армій (О. Гончар);
// у знач. присудк. сл.
Не пам'ятаючи себе, Ольга метнулася до Жигая, заступивши собою Єгора. Це було так несподівано і незрозуміло для Матюші, що він дурнувато закліпав віями (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)