некараний

НЕКА́РАНИЙ, а, е.

На якого ніхто не накладав кари, щодо якого не здійснювалося покарання, якого не карали за щось.

Вся його шляхетська чи білошляхетська гордість бурилася про того: як? Хлоп, мурло, виявив повне непослушенство і зостав некараний? Живий? (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. некараний — нека́раний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. некараний — -а, -е. Якого не карали, не покарали.  Великий тлумачний словник сучасної мови