некошений
НЕКО́ШЕНИЙ, а, е.
Якого не косили, який стоїть на пні.
Сахно втратила притомність. На щастя, тіло падало .. на м'який ґрунт у високу некошену траву (Ю. Смолич);
Дощі... Хліб у полі некошений мок... (І. Нехода);
// На якому ніхто не косив (про луг, поле і т. ін.).
Легко так іти некошеним лужком (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)