некошений
НЕКО́ШЕНИЙ, а, е. Якого не косили, який стоїть на пні.
Сахно втратила притомність. На щастя, тіло падало.. на м’який грунт у високу некошену траву (Смолич, І, 1958, 92);
Дощі… Хліб у полі некошений мок… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 51);
// На якому ніхто не косив (про луг, поле і т. ін.).
Легко так іти некошеним лужком (Гонч., Вибр., 1959, 198).
Словник української мови (СУМ-11)