некоронований
НЕКОРОНО́ВАНИЙ, а, е. Який офіційно не наділений владою, але фактично має її.
Короновані і некороновані особи ладні були піти на.. приниження й підлість, аби тільки догодити Бонапартові (Кочура, Зол. грамота, 1960, 367).
Некороно́ваний коро́ль (мона́рх і т. ін.) — особа, що офіційно не наділена владою, але фактично має її.
Фітельберг не знав, як закінчувалися аудієнції у некоронованих королів (Рибак, Час.., 1960, 264);
*У порівн. Лілі командувала усім господарством Шартена, як некоронований монарх (Собко, Стадіон, 1954, 163).
Словник української мови (СУМ-11)