некритий
НЕКРИ́ТИЙ, а, е.
1. Який не має даху, покрівлі.
Відкладував Хома під осінь хату вкрити, Та на зиму ввійшов в некриту хату жити (Л. Боровиковський).
2. Пошитий із шкури, не покритої ніякою тканиною (про одяг).
Кирило Самсонович Дубов'яз – важкий, кремезний, неквапливий, в некритому кожушку, добрих юхтових чоботях і шапці-ушанці – стояв серед бригадного двору (І. Рябокляч).
Словник української мови (СУМ-20)