некритий
НЕКРИ́ТИЙ, а, е.
1. Який не має даху, покрівлі.
Відкладував Хома під осінь хату вкрити, Та на зиму ввійшов в некриту хату жити (Бор., Тв., 1957, 183).
2. Пошитий із шкури, не покритої ніякою тканиною (про одяг).
Кирило Самсонович Дубов’яз — важкий, кремезний, неквапливий, в некритому кожушку, добрих юхтових чоботях і шапці-ушанці — стояв серед бригадного двору (Ряб., Жайворонки, 1957, 69).
Словник української мови (СУМ-11)