нектар
НЕКТА́Р, у, ч.
1. В античній міфології – напій богів, що зберігав їм вічну молодість, безсмертя.
Богиня поставила стіл перед гостем, .. червоний нектар із водою змішала (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Надзвичайно приємний, чудовий на смак напій.
Їжа була смачна, добірна й сита, запивали її якимось чудовим нектаром, що пах медом і зіллям (П. Козланюк);
[Геннадій: ] Дружок один, з Кавказу, такого винця привіз, що куди там! Нектар! Просто нектар! (З. Мороз);
// перен. Щось життєво необхідне для кого-небудь.
Тужив [Дмитро]. Смертельно тужив. По тім нектарі полонинськім, на котрім зріс, міське повітря давило йому груди (Г. Хоткевич);
Ви-бо єдині були мені нектаром, медом поживним; З вами на світі, книжки, солодко жити було (М. Зеров);
// перен. Що-небудь дуже приємне.
Ще стоїть передо мною Те бліде лице твоє, Із котрого я так жадно .. Ссав любові нектар божий (І. Франко).
2. бот. Солодка, цукриста рідина, яку виділяють нектарники рослин.
Хлопчик бачив, як він [метелик], згорнувши крильця, витяг довгий хоботок і почав смоктати з квітки нектар (О. Донченко);
Застосування добрив значно підвищує виділення нектару в квітках гречки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)