нелюб

НЕ́ЛЮБ, а, ч.

Чоловік, якого не кохає жінка.

Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (І. Нечуй-Левицький);

Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі – “краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти”.., – Боженко поспішив до гурту поважних людей (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. нелюб — не́люб іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нелюб — див. НЕЛЮБИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. нелюб — див. чоловік  Словник синонімів Вусика
4. нелюб — -а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нелюб — Не́люб, -ба, -бові; -люби, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нелюб — НЕ́ЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. нелюб — Нелюб, -ба м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. н. п. ум. нелюбонько, нелюбочко. Грин. III. 329.  Словник української мови Грінченка