нелюб

НЕ́ЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка.

Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев., І, 1956, 88);

Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі — "краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти".., — Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир.., 1958, 62).

Значення в інших словниках

1. нелюб — не́люб іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нелюб — див. НЕЛЮБИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. нелюб — див. чоловік  Словник синонімів Вусика
4. нелюб — -а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нелюб — НЕ́ЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (І.  Словник української мови у 20 томах
6. нелюб — Не́люб, -ба, -бові; -люби, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нелюб — Нелюб, -ба м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. н. п. ум. нелюбонько, нелюбочко. Грин. III. 329.  Словник української мови Грінченка