1. Словник української мови в 11 томах

нелюб

НЕ́ЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка.

Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев., І, 1956, 88);

Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі — "краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти".., — Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир.., 1958, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нелюб — не́люб іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. нелюб — див. НЕЛЮБИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. нелюб — див. чоловік Словник синонімів Вусика
  4. нелюб — -а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нелюб — НЕ́ЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (І. Словник української мови у 20 томах
  6. нелюб — Не́люб, -ба, -бові; -люби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нелюб — Нелюб, -ба м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. н. п. ум. нелюбонько, нелюбочко. Грин. III. 329. Словник української мови Грінченка