немало
НЕМА́ЛО.
1. присл. Стільки, скільки треба; вдосталь, доволі, достатньо.
Учені люди .. немало попрацювали над виучуванням старих мов (Панас Мирний).
2. числ. неознач.-кільк. Точно не визначена велика кількість (про міру, обсяг і т. ін.); чимало, багато.
За своє літування у полонині зазнав Іван немало пригод (М. Коцюбинський);
Куля засіла в плечі, і лікарям довелося докласти немало зусиль, щоб її звідти витягти (Д. Ткач);
Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський);
Немало проскакали вони по дорогах та бездоріжжю (М. Стельмах);
// у знач. присудк. сл.
Дітей було у неї теж немало – аж четверо (М. Стельмах);
Звісно, свинства в управі багато, мабуть, його скрізь немало (М. Коцюбинський).
3. присл. Дуже, вельми, неабияк; великою мірою.
Порівнявшись з Саливоном, голова чемно зняв .. кашкета, чим немало здивував конюха (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)