немалий
НЕМАЛИ́Й, а́, е́.
1. Досить великий розміром, кількістю і т. ін.
Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський);
[Бичок:] Суддя свій чоловік, я ж йому немалу суму дав у позику!... (М. Кропивницький);
Шепче вітер на валу, Гонить хвилю немалу (А. Малишко).
2. Який набагато перевищує звичайний рівень, звичайну міру чого-небудь; неабиякий.
По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний);
Його розповідь, прикрашену в немалій мірі власними вигадками, Панас і Юрко слухали, як казку (С. Добровольський);
// Досить значний силою, глибиною вияву (про почуття, переживання).
Мені буде жаль немалий, що не чутиму довго ніякої музики і сама не гратиму (Леся Українка).
3. розм. Який перестав бути дитиною; дорослий.
– Ти вже немалий... Другі твоїх літ дітей мають... (Панас Мирний);
– Що ти мені мораль читаєш? – спалахнувши, вигукує Маковей .. – Шануйся, дивись, бережись! .. Сам уже немалий, розумію дещо! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)