немигаючий

НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який не міняє свого виразу (про око, погляд); незмигний.

Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник лампи (Ю. Збанацький);

Бармаш лежить на спині й дивиться в далеке, байдуже небо немигаючими підпухлими очима (В. Козаченко).

2. Який світить постійним, непереривчастим світлом, який не блимає (про джерело світла); немиготливий.

Крізь сивий цигарковий дим погляди юнаків горіли далекими немигаючими вогнями (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. немигаючий — немига́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. немигаючий — -а, -е. Який не мигає, не здійснює мигання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. немигаючий — НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. — який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (ЗАКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил., СКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (СКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
4. немигаючий — НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не міняє свого виразу (про око, погляд); застиглий, нерухомий. Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник лампи (Збан., Між..  Словник української мови в 11 томах