немигаючий
НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який не міняє свого виразу (про око, погляд); незмигний.
Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник лампи (Ю. Збанацький);
Бармаш лежить на спині й дивиться в далеке, байдуже небо немигаючими підпухлими очима (В. Козаченко).
2. Який світить постійним, непереривчастим світлом, який не блимає (про джерело світла); немиготливий.
Крізь сивий цигарковий дим погляди юнаків горіли далекими немигаючими вогнями (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- немигаючий — немига́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- немигаючий — -а, -е. Який не мигає, не здійснює мигання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- немигаючий — НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. — який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (ЗАКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил., СКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (СКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил. Словник синонімів української мови
- немигаючий — НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не міняє свого виразу (про око, погляд); застиглий, нерухомий. Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник лампи (Збан., Між.. Словник української мови в 11 томах