немигаючий
НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який не міняє свого виразу (про око, погляд); застиглий, нерухомий.
Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник лампи (Збан., Між.. людьми, 1955, 168);
Бармаш лежить на спині й дивиться в далеке, байдуже небо немигаючими підпухлими очима (Коз., Серце матері, 1947, 61).
2. Який не коливається, не блимає під час горіння (про вогонь, світло).
Крізь сивий цигарковий дим погляди юнаків горіли далекими немигаючими вогнями (Гончар, Земля.., 1947, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- немигаючий — немига́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- немигаючий — -а, -е. Який не мигає, не здійснює мигання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- немигаючий — НЕМИГА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не міняє свого виразу (про око, погляд); незмигний. Михайлина немигаючим поглядом дивиться на блідо-рожевий вогник лампи (Ю. Збанацький); Бармаш лежить на спині й дивиться в далеке, байдуже небо немигаючими підпухлими очима (В. Словник української мови у 20 томах
- немигаючий — НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. — який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (ЗАКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил., СКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (СКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил. Словник синонімів української мови