немислимо
НЕМИ́СЛИМО.
Присл. до неми́слимий.
Ось немислимо тяжке завдання: живучи, пізнати закон Аїда – царя мертвих (О. Бердник);
// у знач. присудк. сл.
Вона не знала, хто такий Загорулько, а спитати про це було немислимо (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)