немислимо
НЕМИ́СЛИМО. Присл. до неми́слимий;
// у знач. присудк. сл.
Вона не знала, хто такий Загорулько, а спитати про це було немислимо (Жур., Вечір.., 1958, 182).
Словник української мови (СУМ-11)НЕМИ́СЛИМО. Присл. до неми́слимий;
// у знач. присудк. сл.
Вона не знала, хто такий Загорулько, а спитати про це було немислимо (Жур., Вечір.., 1958, 182).
Словник української мови (СУМ-11)