немов
НЕМО́В¹, спол.
1. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень; наче, неначе, ніби, мов.
Хлопці билися із собою, немов півні (Марко Вовчок);
Кострубаті й присадкуваті верби .. чіплялися оголеним корінням за землю, немов хижий птах загнав пазури у здобич (М. Коцюбинський);
Дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (М. Рильський);
На економовому обличчі, немов чорні жучки, сердито ворушаться бородавки (М. Стельмах).
2. з'ясувальний. Уживається для приєднання підрядних речень способу дії, додаткових, означальних та для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т. ін. щодо висловленого в них.
Дарка всміхнулась не так, як перший раз, а немов розцвіла (Леся Українка);
Здалось, немов отут передо мною висіло чорне довге щось (П. Тичина);
Серед солдатів чутка розійшлась, Немов по радіо учора відкілясь Передали, що кінчилась війна (О. Підсуха).
НЕМО́В², част. власне мод.
Уживається для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т. ін. щодо висловленого в реченні.
Дим став немов густішим, до нього примішалося ще щось (Г. Хоткевич);
Коли маєток серед численних спалахів засяяв своїми білими колонами, Денис немов і справді побачив свого брата, що звівся серед темряви степу вже не простим рибалкою з-над Бугу, а могутнім нездоланним воїном (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)