немовбито
НЕМО́ВБИТО¹, спол.
1. порівняльний. Те саме, що немов¹ 1.
[Пряха:] Король узяв [дівчину] як панну до палат, за царедворку до своєї жінки, і шанував і працею не мучив, і винайшов забутий герб якийсь, немовбито вона таки шляхетна (Леся Українка);
– Зараз, зараз, сватоньку, – скрикнула Лисичка, немовбито її кликано (І. Франко).
2. з'ясувальний. Те саме, що немов¹ 2.
НЕМО́ВБИТО², част. власне мод.
Уживається у знач. част. немов.
Словник української мови (СУМ-20)