немовчний

НЕМО́ВЧНИЙ, а, е.

Який звучить безперервно, постійно, який не замовкає, не вщухає, безугавний.

Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Ю. Смолич);

Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. немовчний — немо́вчний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. немовчний — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. немовчний — -а, -е. Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. немовчний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
5. немовчний — НЕМО́ВЧНИЙ, а, е. Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно. Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Смолич, Світанок.., 1953, 634); Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (Рильський, III, 1961, 225).  Словник української мови в 11 томах