Великий тлумачний словник сучасної мови

немовчний

немо́вчний

-а, -е.

Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. немовчний — немо́вчний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. немовчний — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
  3. немовчний — НЕМО́ВЧНИЙ, а, е. Який звучить безперервно, постійно, який не замовкає, не вщухає, безугавний. Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Ю. Смолич); Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
  4. немовчний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
  5. немовчний — НЕМО́ВЧНИЙ, а, е. Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно. Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Смолич, Світанок.., 1953, 634); Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (Рильський, III, 1961, 225).  Словник української мови в 11 томах