неміцний
НЕМІЦНИ́Й, а́, е́.
1. Якого легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати і т. ін.; позбавлений міцності.
Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (І. Франко);
Шкіра зайців тоненька і неміцна, але густе ніжне хутро їх являє собою цінний продукт (з наук.-попул. літ.).
2. Недостатньо сильний, здоровий (про людину, здоров'я і т. ін.); слабий.
Сон хоч зміг неміцну стареньку, та спокою їй не дав (Марко Вовчок);
Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб'ється на твоїх і без того неміцних нервах (Леся Українка);
Здоров'я моє доволі неміцне, от ледве-ледве пишу до Вас кілька слів (М. Коцюбинський).
3. перен. Якого легко можна порушити; нестійкий.
Союз був неміцний, сватц посварилися (з наук. літ.);
Діалог Росії і НАТО зміцнюється, але в той же час засвідчила, наскільки складним та неміцним є мир (з газ.).
4. Невеликий силою вияву (про мороз, сон і т. ін.).
5. Який діє не сильно (про горілку, тютюн і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-20)