ненажера
НЕНАЖЕ́РА, и, ч. і ж., розм.
1. Той, хто багато їсть, але завжди голодний.
Щоразу до нього [стола] підходить цікавий ненажера і після пристрасного погляду на закуски й наливки відходить убік, тугіше підтягаючи пояска (С. Голованівський);
– Ого, вона [чайка] така ненажера, скільки не давай – їстиме, – сказав Коська (Ю. Збанацький).
2. перен., зневажл. Людина, яка не задовольняється тим, що має, чого досягла; ненаситна людина.
– Без освіти років за двадцять-тридцять від нас лишиться один спогад та, мабуть, руїни кількох хуторів. Все захоплять ненажери-пани (З. Тулуб).
◇ (1) Ненаже́р напа́в на кого – хто-небудь постійно хоче їсти, не може наїстися.
На діда напав ненажер.
Словник української мови (СУМ-20)