ненароком
НЕНАРО́КОМ, присл.
1. Без певної мети, без певного наміру; ненавмисне.
Василина витерла незручно руками стакани і ненароком повернулась до дзеркала (І. Нечуй-Левицький);
Дівчину ніби ненароком зустріли майже біля порога капітанової квартири Омельчук та Махотка (Ю. Збанацький);
Передаючи йому бідон, ненароком чи навмисне торкнулась [Тоня] рукою його руки (О. Гончар);
// Випадково, непередбачено, несподівано.
Може, й мене ненароком Діточки згадають (Т. Шевченко);
Біля книжкового кіоска Андрій ненароком зустрівся з Катею (О. Гуреїв);
Щоб не наразитися ненароком на управителя, Мотронка вернулася додому (Ф. Бурлака).
2. Необережно, необачно, не бажаючи заподіяти щось неприємне.
Хворий почав оповідати йому цілу легенду, як йому вилами ненароком пробив хтось руку (Яків Баш);
Хтось із бійців ненароком торкнув у сутінках руку Брянського, і його пістолет вистрелив від того незначного руху (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)