ненасить
НЕНА́СИ́ТЬ, і, ж., рідко.
Велика жадоба, потяг, прагнення до чого-небудь.
Допалася вона [француженка] до мови, як ужака до молока... Світе мій, яка ненасить! (Марко Вовчок);
У вас до праці ненасить, – І праця кличе вас, як мати, Орати, сіяти, косить, Тесать, копати, будувати!.. (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)