ненастанний
НЕНАСТА́ННИЙ, а, е.
Який ніколи не припиняється, існує, діє постійно, безперервно; безперервний, безупинний, безперестанний, безнастанний.
В класі .. стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент (І. Франко);
Помалу, непомітно, з незначних на вигляд, але гірких в своїх наслідках дрібниць, виробилося між матір'ю і дочкою ненастанне непорозуміння (Н. Кобринська);
– Чого сумуєш всяк час? Глянь: сивина од журби ненастанної В чорній косі повилась? (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)