ненатленний

НЕНАТЛЕ́ННИЙ, а, е, розм.

Ненаситний, жадібний, захланний.

То така вже ненатленна! З неї і мати, як з клоччя батіг! – не злюбила чомусь свою сусідку Дуня й свариться на дитину (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. ненатленний — ненатле́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ненатленний — див. жадний  Словник синонімів Вусика