ненька
НЕ́НЬКА, и, ж.
1. пестл. Те саме, що не́ня.
В кого ненька, в того й голівка гладенька (прислів'я);
Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що .. цілий день мусить носити воду, заробляти на хліб (М. Коцюбинський);
Це вона – моя ненька. Я впізнав би її завжди і всюди (Ю. Збанацький);
Він її заспокоїв: – Ні, ненько, я здужаю (Марко Вовчок);
* Образно. Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину (Т. Шевченко).
2. Ласкаве звертання до особи жіночої статі, перев. старої.
– Бабусенько, голубонько. Серце моє, ненько! Скажи мені щиру правду – Де милий-серденько? (Т. Шевченко);
Побачила [Муха] Бджолу близенько, – Добридень! – каже їй, – Оддиш хоч трохи, моя ненько (Л. Глібов).
3. у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін.
– Ненько моя! Боже мій!.. Микола стає вогнем, піднімається й летить угору! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)