необзир —
нео́бзи́р іменник чоловічого роду, істота діал. необзи́р прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
необзир —
присл., діал. Не озираючись.
Великий тлумачний словник сучасної мови
необзир —
НЕО́БЗИ́Р, присл., діал. Не оглядаючись. Помчавсь [Шрам] од них необзир (П. Куліш, Вибр., 1969, 152).
Словник української мови в 11 томах
необзир —
Необзир нар. Безъ оглядки. Давай на Буджаки необзир утікати. К. Дз. 15. А чортяка з-за ліси: кух-ких-кух! Баба необзир додому! Г. Барв. 195.
Словник української мови Грінченка