необтесаний
НЕОБТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Якого не обтесали (у 1, 2 знач.).
Перші кам'яні споруди, збудовані в стародавні часи, складалися з великих необтесаних кам'яних брил (з наук.-попул. літ.);
Трохи осторонь сяяла біла церковця, збудована багато років тому з необтесаних білокорих березових колод (О. Ільченко).
2. перен., розм. Некультурний, неосвічений.
І ще мене здивувало: звідки отой рудий довідався про те, що я з села? Бо “когут” – це ж селюк необтесаний по-їхньому (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)