необтесаний
НЕОБТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Якого не обтесали (у 1,2 знач.).
Перші кам’яні споруди, збудовані в стародавні часи, складалися з великих необтесаних кам’яних брил (Таємн. вапна, 1957, 9);
Трохи осторонь сяяла біла церковця, збудована багато років тому з необтесаних білокорих березових колод (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 116).
2. перен., розм. Некультурний, неосвічений.
[Xемп:] Вона дуже необтесана (Корн., П’єси, 1947, 412).
Словник української мови (СУМ-11)