необхідний
НЕОБХІ́ДНИЙ, а, е.
1. Без якого неможливо обійтися; конче потрібний.
– Він мені такий дорогий і такий необхідний в житті, що страх за нього – це, по суті, страх за саму себе (А. Головко).
2. у знач. ім. необхі́дне, ного, с. Те, що обов'язково потрібне для забезпечення нормальних умов життя, праці і т. ін.
Тепер підрозділам постачали все необхідне безпосередньо з полку (О. Гончар);
Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося все необхідне [для косовиці]: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці, цибуля на приправу, сіль, паляниця, загорнута в лопушину (Григорій Тютюнник).
3. філос. Закономірний, невипадковий;
// у знач. ім. необхі́дне, ного, с. Закономірність, що випливає з самої природи речей.
Реалістична комедія будується на поєднанні випадкового і необхідного (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)