неогегельянство
НЕОГЕГЕЛЬЯ́НСТВО, а, с.
Напрям у філософії кінця XIX – першої третини XX ст. з характерним для нього прагненням створити цілісний світогляд на основі відродженого вчення Гегеля; у центрі напряму – філософія історії й культури, держави, права.
Світова історія як історія буття народу (М.Хайдеггер); сенс і призначення історії (К.Ясперс); неогегельянство (ідеї лібералізму і кінця історії) (Ф.Фукуяма); визначення контурів постсучасності (Е.Гідденс) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)