неогегельянство

НЕОГЕГЕЛЬЯ́НСТВО, а, с.

Напрям у філософії кінця XIX – першої третини XX ст. з характерним для нього прагненням створити цілісний світогляд на основі відродженого вчення Гегеля; у центрі напряму – філософія історії й культури, держави, права.

Світова історія як історія буття народу (М.Хайдеггер); сенс і призначення історії (К.Ясперс); неогегельянство (ідеї лібералізму і кінця історії) (Ф.Фукуяма); визначення контурів постсучасності (Е.Гідденс) (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неогегельянство — неогегелья́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. неогегельянство — -а, с. Ідеалістична течія у філософії кінця 19 – початку 20 ст., для якої характерне прагнення до створення моністичного світогляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неогегельянство — неогегелья́нство (від нео... і гегельянство) ідеалістична течія в буржуазній філософії кінця 19 – 1-ї третини 20 ст., яка витлумачувала філософію Г.-В.-Ф. Гегеля в дусі ірраціоналізму, а також намагалася виправдати суперечності імперіалізму, видаючи їх за природні, притаманні суспільству взагалі. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. неогегельянство — НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — напрям філософії кін. XIX — XX ст., якому притаманне прагнення створити цілісний світогляд на засадах нової інтерпретації філософії Гегеля. Першопочатково... Філософський енциклопедичний словник
  5. неогегельянство — НЕОГЕГЕЛЬЯ́НСТВО, а, с. Течія буржуазної філософії XIX — XX ст., представники якої використовують реакційні сторони вчення Гегеля для боротьби проти діалектичного матеріалізму та для виправдання політики імперіалістичної буржуазії. Словник української мови в 11 томах