1. Словник української мови у 20 томах

неоген

НЕОГЕ́Н, у, ч., архл.

Друга половина третинного періоду історії розвитку Землі.

У Закарпатті гороутворення супроводилось вулканічними виверженнями, які відбувалися протягом всього неогену (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неоген — неоге́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. неоген — -у, ч., археол. Друга половина третинного періоду історії розвитку Землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неоген — неоге́н, неоге́новий пері́од (від нео... і ...ген) другий період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. кайнозой); розпочався 25 млн. років тому, тривав 23,5 млнроків. Відклади цього періоду становлять неогенову систему. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. неоген — Пізній підперіод третинного періоду; див. геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія
  5. неоген — НЕОГЕ́Н, у, ч, архл. Друга половина третинного періоду історії розвитку Землі. У Закарпатті горотворення супроводилось вулканічними виверженнями, які відбувалися протягом всього неогену (Наука.., 2, 1964, 46). Словник української мови в 11 томах