неосілий

НЕОСІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який не осів.

Іване... Іваночку! – не своїм голосом крикнув закривавлений Олександр Петрович, кидаючися в пелену неосілої землі... (М. Стельмах).

2. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий.

Але народ козацький, хазяйський, гадаю, одної думки зі мною. Тільки всілякий на землі неосілий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться, куди вітер повіє. І за нього боюся. (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. неосілий — неосі́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неосілий — (люд) кочовий, мандрівний.  Словник синонімів Караванського
3. неосілий — -а, -е. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неосілий — КОЧІВНИ́Й (про племена, народи тощо), КОЧОВИ́Й, НЕОСІ́ЛИЙ. Країна (Карпатська Русь), переважно лісиста, бідна на хліб, робила неможливим заведення панщизняного гніту, давала багато поля до кочового, пастирського або й розбійницького життя (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. неосілий — НЕОСІ́ЛИЙ, а, е. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий.  Словник української мови в 11 томах