неосілий
НЕОСІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який не осів.
Іване... Іваночку! – не своїм голосом крикнув закривавлений Олександр Петрович, кидаючися в пелену неосілої землі... (М. Стельмах).
2. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий.
Але народ козацький, хазяйський, гадаю, одної думки зі мною. Тільки всілякий на землі неосілий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться, куди вітер повіє. І за нього боюся. (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неосілий — неосі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- неосілий — (люд) кочовий, мандрівний. Словник синонімів Караванського
- неосілий — -а, -е. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неосілий — КОЧІВНИ́Й (про племена, народи тощо), КОЧОВИ́Й, НЕОСІ́ЛИЙ. Країна (Карпатська Русь), переважно лісиста, бідна на хліб, робила неможливим заведення панщизняного гніту, давала багато поля до кочового, пастирського або й розбійницького життя (І. Франко). Словник синонімів української мови
- неосілий — НЕОСІ́ЛИЙ, а, е. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий. Словник української мови в 11 томах