неотесаний
НЕОТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Якого не обробляли тесанням.
Майстри на місці мусили занадто грубе та неотесане дерево обробляти наново (І. Франко);
Вони проминули фруктовий сад, і за огорожею, кладеною з неотесаного каменю, відкрилось дворище (Ю. Смолич).
2. перен., розм. Який не має потрібного виховання, не може поводитися належним чином де-небудь; некультурний, невихований.
– Що за жалібна, тужна пісня? – подумала Ядзя. – Відки беруться у того простого неотесаного люду такі глибоко зворушливі й високопоетичні пісні (Н. Кобринська);
– Я добре знаю, що тобі зі мною буде нудно. Я хлопець похмурий, більше мовчу, одним словом – селюк неотесаний... (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)